Ткаченко Мистецтво Слова Читати Онлайн

  • 9 Comments!
Ткаченко Мистецтво Слова Читати Онлайн Average ratng: 7,8/10 7794votes

Естетична функція художньої літератури 6.2. Прекрасне в житті та мистецтві 6.3.

Естетичний ідеал 6.4. Види мистецтва, їх класифікація 6.5. Особливості художнього пізнання 6.6. Предмет і специфіка художньої літератури Естетична функція художньої літератури У широкому значенні література —- це все написане, що має суспільне значення.

Підручник Музичне мистецтво 7 клас Масол 2015. Дешевые Китайские Вещи На Емска. Скачать бесплатно, читать онлайн.

А твори, які мають мистецьку вартість, естетичне значення, називають художньою літературою. Синонімом до терміна 'художня література' є красне письменство. Ткаченко зауважив, що термін 'художня література' — це калька з російського 'художественная литература'. У нас немає слова 'художества' як збірного з різних видів мистецтва, тому доцільно вживати термін 'мистецька література', але він незвичний, поки що не прижився у нашій естетиці. Існують два погляди на те, що таке художня література. Класичне визначення літератури йде від давніх греків.

Згідно з цією концепцією, літературою називаємо творче відображення дійсності в картинах і образах, створених засобами мови. Таке відображення має і пізнавальне, і виховне, і естетичне значення. У кінці XIX — на початку XX століття сформувався й інший погляд на літературу. Згідно з ним літературою називають мистецтво слова. Розуміння літератури як мистецтва утвердилося у XIX столітті у практиці романтиків, які вважали, що поет наділений креативною силою. 'Мистецтво, — відзначає Ю. Ковалів, — художня дійсність, рівнозначна довколишній, естетично неповторна, створена за законами краси, оцінювана на підставі сформульованого І.

Кантом 'незацікавленого інтересу'. Хоч мистецтво не має аналогів у реальному світі, однак спирається на принципи мімезису, сформульовані Платоном та Арістотелем, розбудовує внутрішній світ творчості, що тяжіє до універсалізму, протистоїть руйнівному хаосу та утилітарній практиці'.1 Ю. Ковалів називає кілька моделей мистецтва: 1) вираження митцем його думок, почуттів, фантазійного мислення, несвідомих імпульсів; 2) засіб спілкування чи ігрової активності; 3) 'зображення життя у формах життя'; 4) конструювання ризоморфних структур.

Кожна із таких моделей, на думку вченого, має право на існування. Довгий час мистецтво трактували як засіб естетизації міфів, політики, релігій, педагогіки, утилітарних інтересів.

Лише у XIX столітті з'являється теза 'мистецтво для мистецтва', яка актуалізує ідею несумісності мистецтва зі службовими функціями. Марксистсько-ленінська естетика вважала художню літературу специфічною формою суспільної свідомості, яка естетично освоює дійсність, тобто відображає її в конкретно-чуттєвих образах з позицій відповідних естетичних ідеалів. Але мистецтво, як зауважує Б.-І. Антонич, не обмежується простим відображенням дійсності, воно створює нову дійсність, 'яка викликає в нас переживання, потрібні для нашої психіки, котрих не може дати нам реальна дійсність'.

Мистецтво може зображувати вигадку і уяву. Отже, у літературному творі художній світ може бути максимально наближеним до реальності (як у реалізмі чи натуралізмі) або максимально відрізнятися від нього — бути містичним, фантастичним, міфологічним. У мистецтві важливу роль відіграє творча індивідуальність. Крім свідомого, у мистецтві є підсвідоме, ігрове начало. Однак не можна зводити мистецтво виключно до гри, як це робив Ф. Він вважав, що мистецтво виникло з гри, у якій людина відчувала вроджену потребу.

Художні образи мають умовний характер, вони захоплюють винахідливістю, оригінальністю асоціацій, майстерністю зображення людського щастя і трагедій. У будь-якому виді мистецтва присутній елемент гри. Грою є музика, танець, образотворче мистецтво, поезія з її ритмом, римою, асоціаціями, асонансами, алітераціями, театральне, пісенне мистецтво.